Ходіс Аня, учениця 8-В класу, взяла участь у Всеукраїнському літературному конкурсі «Розкрилля душ» до 200-річчя з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. На обласному етапі отримала Диплом ІІ ступеня. Наставником дівчини є класний керівник, учитель вищої категорії, Старший учитель Ворожбіт Любов Володимирівна.

З дитинства Аня цікавиться багатющою творчістю українського народу – піснями, казками легендами. А ще дівчина залюблена в чудовий світ поезії.

Улюблена книга «Кобзар», поет – Т.Шевченко. Перші поетичні твори юнки – роздуми над долею поета, власні міркування щодо величі видатної особистості.

* * *

Не дай нам, Боже, загубити мову,

Не даймо, люди, зникнути пісням.

Ми, українці, щирі на розмову

І зажди раді друзям і гостям.

                         

Не дай нам, Боже, віршів не читати,

Які пророк Шевченко написав,

Нехай в неволі не голосить мати.

На панщині щоб батько не вмирав.

 

Нехай таланти  розправляють крила.

Відчують простір, і свободу, й лет.

Слава Шевченка – то могутня сила.

Тарас Шевченко – світовий поет!

 

* * *

 

За вірші він засуджений був,

Тарас в боротьбі про всі страхи забув.

В поезіях цих вилив душу свою,

Поет замалював Україну в раю.

 

Настане той час, коли панщина зникне.

І станемо вільними, й радість велика

Буде завжди в українській землі.

І пише, що станем щасливими всі.

                                   

Тарас закликав нас кайдани порвати,

Разом всім зібратись й панів поскидати,

Щоб Україна як вільна держава

Жила й процвітала, а панщина пала.

 

* * *

У нашій країні багато є люду,

Але знаменитий, відомий усюди

Тарас є – Шевченко, вкраїнський митець.

Він вірші писав, бо поет і творець.

 

А жив дуже бідно в сім’ї кріпака,

Тому його доля була не легка.

Зростав козачком в Енгельгарда, у пана,

Невільне життя пекло душу, як рана.

 

А мачуха зла не любила Тараса.

Маленький поет тільки й чув, що образи.

А інколи ще й прочухана давала,

Не раз із хатина його виганяла.

 

І так виростав би в тяжкому кріпацтві,

Та щастя йому посміхнулось в юнацтві.

Врятованим був із тяжкої неволі

Іваном Сошенком та Карлом Брюлловим.

 

Вступив наш поет і художник до братства,

Щоб словом боротись за правду без рабства.

Сидів у в’язниці і тільки за те,

Що віршем висміював царське лице.

 

Писати й любити від серця мав дар.

І звуть його люди «Вкраїнський Кобзар»,

Бо віші Тараса на тисячу літ

Уже залишили у світі свій слід.

 

Шевченко – поет знаменитий у світі,

Дорослі обожнюють, люблять і діти.

А спадок його – правда в кожному слові,

А вірші його – у народній любові.

 

У кожній строфі відчувається сила,

Любов до народу текла в його жилах.

І заклик Тараса в єднанні народу:

«За братство, за щастя, за волю й свободу!»