Письменники-шестидесятники України

Маючи справу з найціннішим і найблагороднішим - людиною та інформацією, бібліотека впливає на процес долучення наших громадян до цінностей вітчизняної та світової науки і культури, на формування духовності та гармонійний розвиток особистості.

Ви знаєте, що були часи, коли дітей взагалі не сприймали як людей особливого віку — до них ставилися так, як до дорослих. Минуло не одне тисячоліття, поки людство зрозуміло, що діти потребують відмінного ставлення.

Лише в XVII-ХVШ ст. діти отримали належну увагу, бо раніше вони не мали ні дитячого одягу, ні дитячих іграшок чи книжок.

У середньовічній Німеччині слово «дитина» взагалі було синонімом до слова «дурень». Дітям було нелегко - не було законів, які оберігали б їхнє життя.

Довгі роки найрозумніші і найдобріші люди боролися за права дітей самотужки, і нарешті, у 1924 році, вони зібралися у місті Женеві, де прийняли перший документ про потреби дітей - Декларацію прав дитини.

Упродовж XX ст. було прийнято цілий ряд документів, спрямованих на захист дітей та дитинства.

Генетично творчість Марії Матіос є суто українською, та звертається вона до того, що найбільш людське потреби свободи й почуття безпеки, права на щастя й вільний вибір. Герої Нації понад усе хочуть зберегти гідність. А гідність не має національності, як за словами авторки не має її кров.

Письменниця не творить чорних і білих персонажів. У кожному героєві досить суперечностей, а в кожній історії недоговореності. І це чергова феноменальна риса цієї літератури. Ніхто не є однозначно засуджений і ніхто не є абсолютно кришталевий. А над цим клубком людських пристрастей і конфліктів, немов ув античній трагедії висить безжальний фатум, який прирікає людей на довгу, несправедливу та апріорі програшну боротьбу. Тому подібно античній трагедії Нація викликає в нас співчуття і страх. Співчуття, бо нещастя сталося з невинною людиною. Страх, бо з кожним може статися те саме.