Сучасна людина живе в швидкоплинному часі. Усе навколо змінюється
буквально на очах. У будь-який куточок землі можна потрапити за лічені
дні, а то й години. А завдяки сучасним технологіям ми спостерігаємо у
прямому ефірі або через мобільний зв'язок за виверженням вулкана чи
цвітінням сакури в далекій Японії. Аквалангісти допомагають нам
поглянути на океанське дно, а космонавти — на рідну Землю, колись таку
велику й неосяжну, яка «перетворилася» на невеличку блакитну кульку, що
мчить у космічному безмежжі. І все це ми бачимо, не виходячи з дому й
без особливих зусиль...
Колись для того, аби побачити якесь
диво, людині необхідно було опинитися безпосередньо на місці події.
Скільки пригод упродовж свого життя могла пережити людина? Небагато. І
вона створила книжку. Завдяки їй читач опинявся в найдивовижніших
місцях, бачив життя далеких народів або здійснював мандрівку в часі.
Книжка «переносила» його в ті казкові краї чи часи, що існували лише в
уяві її авторів, або знайомила з надзвичайно шляхетними героями, які,
швидше за все. насправді ніколи не існували.
Через художню
літературу, від батьків до дітей передавалися моральні й духовні
цінності, закони життя. Як ви пам'ятаєте з 5 класу, вони втілювалися в
прислів'ях, наприклад, таких: «Маєш честь — ти людина, а без честі —
тварина»; «Краще погоріти, ніж на чужині жити». У змісті кожного з
таких висловів — напружена духовна й інтелектуальна праця багатьох
поколінь. Та й казки неначе попереджали людину: твори добро, бо рано чи
пізно, а воно переможе зло; працьовитість і доброзичливість будуть
винагороджені, а лінощі й пихатість — покарані.
Книжка
допомагала й допомагає людині краще розуміти як той світ, що поруч, так
і той, що за тисячі кілометрів. Художній твір дає змогу подивитися на
звичні речі іншими очима. Віками люди травневими ночами слухали чарівні
співи солов'я й насолоджувалися океаном весняних пахощів — від цього
чиєсь серце починало битися частіше, навіть подих перехоплювало від
захвату, а хтось позіхав і йшов спати. Аж ось М. Гоголь запитав: «Чи
знаєте ви українську ніч?» і розповів, як бачить її він. І тоді цю
божественну красу помітили навіть не надто поетичні натури. А читачі
далеких від України земель, мабуть, також мріяли колись-таки
насолодитися цією диво-ніччю.
