Маючи справу з найціннішим і найблагороднішим - людиною та інформацією, бібліотека впливає на процес долучення наших громадян до цінностей вітчизняної та світової науки і культури, на формування духовності та гармонійний розвиток особистості.
В рамках святкування Дня захисту прав людини та напередодні Новорічних свят бібліотекою було провдено захід "Подорож з казковими героями".
Ви знаєте, що були часи, коли
дітей взагалі не сприймали як людей особливого віку — до них
ставилися так, як до дорослих. Минуло не одне тисячоліття, поки людство
зрозуміло, що діти потребують відмінного ставлення.
Лише в XVII-ХVШ ст. діти отримали
належну увагу, бо раніше вони не мали ні дитячого одягу, ні дитячих іграшок чи
книжок.
У середньовічній Німеччині слово
«дитина» взагалі було синонімом до слова «дурень». Дітям було нелегко - не було
законів, які оберігали б їхнє життя.
Довгі роки найрозумніші і
найдобріші люди боролися за права дітей самотужки, і нарешті, у 1924 році, вони
зібралися у місті Женеві, де прийняли перший документ про потреби дітей -
Декларацію прав дитини.
Упродовж XX ст. було прийнято
цілий ряд документів, спрямованих на захист дітей та дитинства.
Генетично творчість Марії Матіос є суто українською, та звертається вона до того, що найбільш людське потреби свободи й почуття безпеки, права на щастя й вільний вибір. Герої Нації понад усе хочуть зберегти гідність. А гідність не має національності, як за словами авторки не має її кров.
Письменниця не творить чорних і білих персонажів. У кожному героєві досить суперечностей, а в кожній історії недоговореності. І це чергова феноменальна риса цієї літератури. Ніхто не є однозначно засуджений і ніхто не є абсолютно кришталевий. А над цим клубком людських пристрастей і конфліктів, немов ув античній трагедії висить безжальний фатум, який прирікає людей на довгу, несправедливу та апріорі програшну боротьбу. Тому подібно античній трагедії Нація викликає в нас співчуття і страх. Співчуття, бо нещастя сталося з невинною людиною. Страх, бо з кожним може статися те саме.
Имя лауреата Нобелевской премии, колумбийца Габриэля Гарсиа Маркеса золотыми буквами вписано в историю литературы XX века. Произведения писателя любят и читают во всем мире. В настоящем издании публикуется знаменитый роман-притча Гарсиа Маркеса «Сто лет одиночества». Соткав художественную ткань произведения из сказок, старинных преданий и легенд, небылиц и притч и раздвинув границы реального до границ фантастического, Гарсиа Маркес вносит собственную лепту в формирование «магического реализма».
Найвідоміший і найпопулярніший роман Марії Матіос «Солодка Даруся» справедливо назвали «трагедією, адекватною історії XX століття», а саму Дарусю — «образом майже біблійним». У цій драмі «на три життя» немає нічого однозначного: ні персонажів, ні обставин, ні розв'язки. В романі немає епохальних людей чи подій, позитивних чи негативних героїв, але, як стверджує критика, «коли читаєш цю книгу, болить серце». Саме сімейна сага, чим насправді є «Солодка Даруся», витворює правдивий дух минулої епохи, «родимі знаки» якої дотепер заважають частині сучасного суспільства сприймати українську історію без купюр, цензури й дратівливості. Але катарсисами такого звучання, які пропонує Марія Матіос у цьому романі, вимірюється сутність людських поривань, страждань, справжньої любові, а також людської природи загалом.
Признанная критикой всего мира величайшим эпическим произведением новой европейской литературы, «Война и мир» поражает уже с чисто технической точки зрения размерами своего беллетристического полотна. Только в живописи можно найти некоторую параллель в огромных картинах Паоло Веронезе в венецианском Дворце дожей, где тоже сотни лиц выписаны с удивительной отчётливостью и индивидуальным выражением. В романе Толстого представлены все классы общества, от императоров и королей до последнего солдата, все возрасты, все темпераменты и на пространстве целого царствования Александра I.
Признанная критикой всего мира величайшим эпическим произведением новой европейской литературы, «Война и мир» поражает уже с чисто технической точки зрения размерами своего беллетристического полотна. Только в живописи можно найти некоторую параллель в огромных картинах Паоло Веронезе в венецианском Дворце дожей, где тоже сотни лиц выписаны с удивительной отчётливостью и индивидуальным выражением. В романе Толстого представлены все классы общества, от императоров и королей до последнего солдата, все возрасты, все темпераменты и на пространстве целого царствования Александра I.
