Це цікаво

Звідки прийшла книга

Історія виникнення книг досить і досить цікава. Друкувати книги, газети, такими, якими ми звикли їх бачити, почали зовсім недавно.

Багато способів перепробували щоб мудрість, досвід передати нащадкам. У стародавніх храмах написи вирубувалися на скелях чи великих каменях. Стародавні ассирійці писали паличками, на дощечках, а потім обпалювали ці сторінки у печах. Так само писали стародавні римляни, але тільки на повстинах, вкритих тонким шаром воску, китайці — на дощечках. Ці найдавніші рукописи такі міцні, що дожили до нашого часу.

Єгиптяни першими винайшли матеріал, що нагадував сучасний папір. Вони пресували серцевину болотяної рослини і виготовляли вузькі полотнища завдовжки кілька десятків метрів. Цю рослину та матеріал з неї називали папірусом. Писали на папірусі очеретяними паличками, вмочуючи їх у фарбу. Рукописи згортали у трубку й зберігали у дерев'яних футлярах.

Слов'янська писемність виникла у IX столітті. Було створено дві азбуки: «глаголицю» (від слова «глагол» — слово), та «кирилицю» (на честь Кирила). До ХIV століття писали на пергаменті ( за назвою м. Пергам, де його виготовили). Пергамент виробляли зі шкіри молодих ягнят, кіз. Для письма використовували також бересту.

На пергаменті писали чорнилом та різними фарбами. Чорнило робили з сажі, відвару кори вільхи та дуба. Заголовки, ініціали, великі букви писали червоною фарбою. Звідси вислів «червоний рядок». Використовували також охру — світло-жовту фарбу, лазур, зелену і чорну, золото, срібло.

Усі рукописні книги переплітали. Палітурку виготовляли з дерев'яних дощок, обтягнутих шкірою, парчею, оксамитом, атласом. Потому прикріплювали металеві бляхи, аби довше зберігались. Іноді для обкладинок виготовляли золоті або срібні обкладинки. Верхню кришку прикрашали дорогоцінним камінням, перлами. Після написання тексту сторінки книги розмальовували. Книги закінчували післямовою: писець просив читача пробачення за помилки.

Невідомо, кому прийшла в голову думка, що книги не переписувати від руки, а відразу друкувати з однієї форми. Припускають, що першим почав відливати металеві букви німець Йоганн Гутенберг, який жив у місті Майнці в середині ХV століття. Та ось нещодавно стало відомо, що за 400 до нього китаєць Бі Шен друкував з форм, складених з окремих ієрогліфів.

Папір прийшов до нас з Китаю. Близько двох тисячоліть тому китайці навчилися варити з подрібненого бамбука та ганчір'я паперову масу І виготовляти з неї аркуші паперу.

У Київській Русі папір з'явився у кінці XIV століття. Книгодрукування у нас започаткував Іван Федоров. Першодрукар опанував важку справу і заснував першу в Україні друкарню (м. Львів). У 1574 році він друковані книги «Апостол», «Буквар». Іван Федоров випередив іноземних майстрів, винайшов спосіб друкувати текст двома фарбами одразу.

Усі старовинні книги дуже великі вдвічі, а то й у тричі більші за сучаскі. Є серед книг свої знаменитості. Найтовстіша у світі книга англійський словник, що 8600 сторінок. А китайський енциклопедичний словник нараховує 5113 томів. Одна з найменших у світі книг — «Байки.» І. Крилова, видана у Санкт-Петербурзі у 1856 році.

На звичайній сірниковій коробці можна помістити три таких книжечки. Книга менша за поштову марку. Прочитати байки можна тільки за допомогою лупи.

·     У Давній Русі книги складались у коробки. Так вони краще зберігались.

·     У далекому минулому книги зберігалися під монастирськими склепінням, прикуті ланцюгами.

·        Забудькуваті читачі були в усі часи. Так, у 1975 році в одну з англійських бібліотек була повернута книжка «Вчись в'язати та вишивати». Читачка так захопилась нею, що протримала у себе 30 років.

·        Рекорд неуважності був зафіксований у бібліотеці Кембріджського університету, куди книга була повернена через 300 років!

Бібліотека (від грецького - «книжка» і «схови­ще», «скриня») - культурно-освітній заклад, що здійснює збирання друкованих і рукописних ма­теріалів, провадить їхнє опрацювання і відобра­ження у каталогах, організовує відповідне їхнє збереження і обслуговує читачів.

Бібліотеки були відомі ще в стародавньому світі (Ассирія, Єгипет, Китай). Найбільша з них - Алек- сандрійська бібліотека, в якій були зібрані руко­писні книги античного світу (III століття до н.е.).

В Україні основними сховищами рукописних і друкованих скарбів були церковні і монастирські бібліотеки. Першою відомою бібліотекою на Русі була бібліотека Софійського собору в Києві, засно­вана князем Ярославом Мудрим у 1037 році.

В Україні були організовані також великі бібліотеки при університетах: Львівському (1661), Харківському (1805), Київському (1834) і Чернівецькому (1875). За допомогою прогресивної

частини інтелґенції були створені публічні бібліоте­ки в Одесі (1830), Харкові (1886) та ін. містах.

Важливим показником культури народу є кількість книг, що припадає на певну групу насе­лення.

Для бібліотек споруджуються спеціальні приміщення. До складу сучасного бібліотечного будинку входять: книгосховище, що має систему стелажів, опалення і вентиляцію, зали для чи­тачів (загальні та спеціалізовані), приміщення для бібліотечного обслуговування (абонемент, ка­талог, виставка).

Моя книжка

Ти можеш із другом своїм посваритись,

І, навіть, образившись, тиждень мовчать.

А книжка не сердиться, книжка не злиться,

Вона лиш добра тебе буде навчать.

І сонце ясніше засвітить для тебе,

І небо засяє таке голубе!

Тобі подружитись із книжкою треба –

І книжка ніколи, і книжка ніколи,

І книжка ніколи не зрадить тебе.

Чого бажає книга?

Я - книжка,

Я - підручник твій,

Ти берегти мене умій!

Щоб я була нова щораз,

Оберігай мене від клякс.

Гортаєш - пальців ти не слинь,

Оцю погану звичку кинь.

Листків, гляди, не загинай –

Зроби закладки, їх вкладай.

Мене папером обгорни,

Де взяв, туди і поверни.

Запам'ятай же - я твій друг,

Та не для цих бруднючих рук.

Я - книжка,

Я - підручник твій,

Тож зберегти мене зумій!

1. Головна бібліотека України - Національна парламентська бібліотека України.
2. Перший на Русі засновник бібліотеки - Ярос­лав Мудрий.
3. Основний історичний жанр слов'янської літе­ратури ХІ-ХІІІ століття - літопис.
4. Невелике за обсягом друковане видання - брошура.
5. Несамостійна частина видання, що пояснює, коментує, доповнює його - додаток.
6. Перша зі слов'янських абеток — Кирилиця.
7. Рік прийняття Закону України «Про бібліоте­ки та бібліотечні справи» - 1995.
8. Заклад культури, що організовує збір, зберігання творів друку та інших носіїв інформації - бібліотека.
9. Пам'ятка старовинного письменства - рукопис.
10. Перша українська друкована книга видана у 1616 році.